Новий погляд на функціональність

04 січня, 2022
Максим Круподер та Роман Дерпа, призери Steel Freedom 2021, у великому інтерв'ю PRAGMATIKA.MEDIA поділилися унікальними особливостями свого конкурсного проекту.
#

За завданням замовників об’єкта девелоперських компаній UDP та KAN Development, об’єкт має бути розташований на території інноваційного парку UNIT.City та гармоніювати з оточенням комплексу. За проєктом команди, бізнес-центр (який отримав назву UNIT.Contrast) має сім надземних та два підземних поверхи, де облаштований паркінг. Крім того, на кожному поверсі він оснащений терасою для відпочинку працівників. Скляні об’єми будівлі вирізняють UNIT.Contrast від інших, та водночас не виривають із загальної концепції парку. об’єкт має два входи: головний розташований з боку вулиці Сім’ї Хохлових, інший — з атріумним простором — у центральній частині парку UNIT.City. Ми поспілкувалися з авторами та дізналися подробиці роботи над проєктом.

 

PRAGMATIKA.MEDIA: Хотілося б дізнатися про ваш бекграунд. Можете розповісти, що вплинуло на вибір професії та що підштовхнуло взяти участь у цьому конкурсі?
Максим Круподер: Я перший архітектор в сім’ї. Ще навчаючись в індустріально-педагогічному технікумі, розумів, що буду розвиватися у будівельній сфері. на останньому році навчання я проходив курс «архітектура будівель і споруд», на якому завжди малював, хоча повинен був слухати лекцію. Викладач час від часу робила мені зауваження, але на випускному сказала, що я маю бути архітектором. Тоді всі пазли для мене й склалися.Стосовно конкурсу — я хотів взяти участь у ньому, ще навчаючись в університеті, однак мені завжди не вистачало часу. наразі настала слушна нагода взяти участь у конкурсі STEEL FREEDOM.
Роман Дерпа: Вся моя сім’я пов’язана зі сферою будівництва, тож цей факт вплинув на мою майбутню спеціалізацію. Після школи я навчався в Технікумі землевпорядкування, який дав мені базу з креслення, окрім цього — закінчив художню школу. Коли отримав освіту, побачив в собі великий потенціал. Я усвідомив, якщо об'єднати мої навички, то архітектура — прекрасний напрямок, в якому можна рухатися і розвиватися.Минулого року я вже брав участь у конкурсі й моя команда посіла третє місце. Цього ж разу вирішив знову не залишатися осторонь. Я вважаю, що для будь-якого амбітного фахівця в цій сфері STEEL FREEDOM — дуже зручний шлях, щоб ще в студентські роки заявити про себе.

P.M.: Хто у вашій команді за що відповідає? Можливо, ви певним чином для себе розподілили ролі?
Р. Д: Ідея — наша командна робота, але щодо реалізації, ми розділилися за таким принципом. Створення моделі та видачу всіх планів у 3D на себе взяв Максим, оскільки ми вирішили розробляти проєкт у Revit, а він прекрасно володіє цією програмою. Я відповідав за візуалізацію, компонування, графіку, подачу, фінальне компонування планшетів. окрім цього, займався розробкою вузлів — колосальний досвід у цій роботі я отримав минулого року і вже трішки орієнтувався у металоконструкціях. розробляли всі вузли ми разом, а я вже їх викреслював.

P.M.: Концепція інноваційного парку вже була усталена, тобто вам потрібно було дотримуватися певних сформованих рамок у проєктуванні бізнес-центру. Чи не обмежив цей факт творчу реалізацію проєкту?
М. К: Спочатку я хотів здійснити щось дуже творче — мені здалося, що в UNIT.City занадто пусто, звісно, не зважаючи що там вже розроблені дуже красиві будівлі й над ними працювало багато талановитих людей. роман зі своїм баченням трішки мене зупинив. Саме завдяки його зусиллям будівля отримала стриманий характер. Ми ставилися до об’єкта так, ніби він вже має будуватися завтра — розраховували кожну деталь, щоб у процесі будівництва у замовника не виникало проблем, уявляли, як у приміщеннях будуть працювати люди.
Р. Д: Варто зазначити, що ми абсолютно нормально ставимося до думок більшості людей стосовно того, що в конкурсі потрібно продемонструвати щось неймовірне, проявити фантазію. Я поважаю цю думку. однак, зважаючи, що UNIT.City — цілком реальний об’єкт, який просто перебуває в процесі розвитку, ми взяли курс на те, що і будемо орієнтуватися на реальний об’єкт. Як вже сказав Максим, спочатку він хотів додати щось незвичайне, але я більше був функціоналістом. Мені було важливо, щоб всі рішення були виправдані раціональністю.

P.M.: Ідея на старті та її подальший розвиток здебільшого відрізняються. UNIT.Contrast — ваш перший і фінальний задум, чи, можливо, були кардинальні зміни?
М. К.: не було такого, щоб опинившись у півфіналі, ми зрозуміли, що всю концепцію необхідно змінювати. З самого початку ми зрозуміли, що напрямок руху — стримана архітектура.
Р. Д.: UNIT.City — це цілком реальний об’єкт, який наразі в процесі розширення, тому ми взяли курс на його розвиток у такому руслі. нам хотілося розробити проєкт, який буде придатний до будівництва і з орієнтацією на вимоги замовника. нашою метою було створення споруди, яку реально втілити в життя у локальних умовах, враховуючи клімат та економічну сферу. Проєктування почалося з найважливішої частини — аналізу наявних в UNIT.City об’єктів. Там збудовано уже декілька таких бізнес-центрів, і якщо їх вивчити, то можна прослідкувати, яке там ядро. Всі будівлі мають подібну структуру і ми взяли її в основу свого проєкту.

P.M.: Який підтекст ви заклали для себе особисто в UNIT.Contrast? Можете поділитися своїми враженнями?
М. К.: думаю, ми заклали значення цієї будівлі саме її зовнішнім виглядом і назвою UNIT.Contrast. Я розумів, що будівля має бути не просто інноваційною. Вона має складати враження хорошого бутика. Коли вітрина неймовірно красива, ми прагнемо дізнатися, що ж там всередині. Таке ж бажання викликають вітрини ЦУМу, наприклад. Панель на фасаді нашої будівлі виконувала функцію фати нареченої — ми всі знаємо, що вона дуже гарна, але прагнемо побачити власними очима, що ж під фатою.
Р. Д: одне з найскладніших завдань архітектора — вписати об’єкт у простір. Пригадую, що проєкт я хотів показати важливому для себе викладачу з архітектурного проєктування — Тетяні Юріївні Іносовій. Я був дуже радий чути її схвальні відгуки. Вважаю, що її коментарі свідчать, що ми гідно впоралися з поставленим завданням.

P.M.: Чи можете назвати архітекторів чи, можливо, міста, якими ви надихались при створенні проєкту бізнес-центру?
Р. Д: Щодо світового досвіду, для мене це весь скандинавський архітектурний світ. Це дуже близька мені по духу архітектура, яка справді є функціональною, раціональною, все як я люблю — стримано, але з дуже вишуканим смаком. Якщо говорити про бюро, то я назву Snøhetta, яке своїми об’єктами демонструє майстерність архітектора.
М. К: Говорячи саме про формування себе як архітектора, я орієнтувався на знання людей і їхнє бачення. В організаційній системі я брав приклад зі свого керівника в роботі над проєктом, з яким я мав нагоду співпрацювати, Романа Кравченка — він був архітектором, а я його помічником. Я постійно спостерігав, як він працює з людьми, як ставить задачі. В університеті мене постійно називали «молодшим Калатравою» — не знаю чому. Мені подобається данська архітектура, бо спрямована на взаємодію з природою. Зачаровують роботи Б’ярке Інґельса! Я тричі переглядав документальний фільм, присвячений цьому геніальному архітектору. Він інноватор, який нічого не боїться. Мені до душі його підхід, його бачення.

P.M.: І наостанок, чи задоволені ви результатом своєї участі в конкурсі STEEL FREEDOM?
Р. Д.: Творчі люди через певний час завжди будуть дивитися на свою роботу з думкою про те, що можна було б додати, виправити. Це нормальний процес, бо навіть якщо ти виконаєш певний проєкт, якщо розвиваєшся — твій рівень і навички постійно ростуть, тож змінюються і погляди. Втім, можу з впевненістю сказати, що я цілком задоволений кінцевим результатом. напевно, якби проєкт бізнес-центру нам не подобався, ми б його не виставили. Я вважаю, що працювати потрібно так, щоб тобі було не соромно за свою роботу.


Джерело: https://pragmatika.media/magazine/